На велике християнське свято – Вознесіння Христове, ми вшановуємо пам’ять нашого Захисника Павла Шпанчука.
Рівно рік тому, 13 червня 2023 року біля села Берестове, Бахмутського району він отримав несумісні з життям поранення.
Як розповідає родина, Павло завше тягнувся до нових карʼєрних вершин. Після служби в армії здобув освіту, завдяки містобудівному фаху не один міст на просторах України був зведений його руками – від Харкова до Івано-Франківська. Саме на Прикарпатті, у селі Ворохта, знайшов своє кохання, де й оселився назавжди. Але не забував про своє коріння, часто навідувався в рідне село Піщане, Волинська область. Деякий час працював верстатником у філії “Ворохтянське лісове господарство” ДП “Ліси України”, де на його честь встановили меморіальну дошку.
Мріяв про дійсно процвітаючу Україну, тож дбав і про будівництво гідної політичної арени. Саме тому поміж особистими радостями й буденними справами ще в мирному житті не стояв осторонь долі країни: у 2014 році був учасником Революції Гідності. А в лютому 2022-го без вагань вступив добровольцем до легендарної 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Був старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. І навіть отримавши через рік під час виконання бойового завдання контузію, знову вирушив із Краматорського госпіталю на поміч побратимам. Першого червня 2023 року тільки-но відзначив 55-ий ювілей, а вже тринадцятого – отримав поранення і, на жаль, загинув.
Горе й невимовний біль батькам проводжати в домовині свою дитину, дружині – чоловіка, доньці – батька.
«Ніхто так, як ти, Павле, не любив нас та Україну. Ти завжди був для нас теплим родинним крилом, прикладом людяності та відваги. Плачемо, але гордимося тобою! Не віримо, що так рано згасла твоя доленосна свіча, що не ступиш більше на поріг батьківської хати, що не діждався омріяної перемоги й миру на своїй землі, для яких стільки доклав зусиль. Лети тепер ангелом в обійми Бога, у райські сади… Твій брат та племінники продовжують твою героїчну місію на фронті. Спи спокійно. Ти вічно житимеш у наших серцях та памʼяті краян. Таких світлих людей, як ти, не забувають…» – написала родина воїна в газеті.
За особисту мужність, відвагу та героїзм, що були проявлені під час захисту України, Указом Президента Павла Шпанчука було посмертно нагороджено орденом “За мужність III ступеня”.
Герої не вмирають – вони назавжди у наших серцях!
????????Вічна пам’ять Захиснику!
