Уродженець села Піщане, Волинська область.
Завше тягнувся до нових карʼєрних вершин: після служби в армії здобув освіту, завдяки містобудівному фаху не один міст на просторах України був зведений його руками – від Харкова до Івано-Франківська. Саме на Прикарпатті у Ворохті знайшов своє кохання, де й оселився назавжди. Але не забував про своє коріння: часто навідувався в рідне село Піщане. Деякий період був кочегаром на базі відпочинку, працював у лісгоспі.
Поміж особистими радостями й буденними справами ще в мирному житті не стояв осторонь долі країни: у 2014 році був учасником Революції Гідності. А у лютому 2022-го без вагань вступив добровольцем до лав ЗСУ.
Був старшим навідником гранатометного відділення взводу
вогневої підтримки 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 3-ї гірсько-штурмової роти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», в/ч А3029.
Навіть отримавши під час виконання бойового завдання контузію, вирушав із Краматорського госпіталю на поміч побратимам. Першого червня 2023 року тільки-но відзначив 55-й ювілей, а вже 13 червня внаслідок штурмових дій росіян біля села Берестове (Бахмутський район) воїн отримав поранення, несумісні з життям.
«Ніхто так, як ти, Павле, не любив нас та Україну. Ти завжди був для нас теплим родинним крилом, прикладом людяності та відваги. Плачемо, але гордимося тобою! Не віримо, що так рано згасла твоя доленосна свіча, що не ступиш більше на поріг батьківської хати, що не діждався омріяної перемоги й миру на своїй землі, для яких стільки доклав зусиль. Лети тепер ангелом в обійми Бога, у райські сади… Твій брат та племінники продовжують твою героїчну місію на фронті. Спи спокійно. Ти вічно житимеш у наших серцях та памʼяті краян. Таких світлих людей, як ти, не забувають…» – написала родина воїна в газеті.
За інформацією від дружини Галини