Сержант Варцаб’юк Михайло Петрович народився 23 червня 1971 року. Проживав у селищі Ворохта, у 1986 році вступив до Жидачівського училища, щоб отримати професію «Тракторист-машиніст 3-го класу (2 розряд)». Закінчив навчання у 1989 році.
На початку лютого 2022 року був призваний на військове злагодження.
4 березня 2022 був мобілізований на військову службу у частину А1302, 93 бригада «Холодний Яр». Спочатку служив у Дніпропетровській області, у квітні 2022 року згідно бойового розпорядження його направили у Харківську область на завдання.
24 квітня о 7:00 був останній дзвінок від нього. Загинув наступного дня у селі Велика Комишуваха, Ізюмський район, Харківська область.
10 місяців вважався безвісти зниклим, після евакуації тіл підтвердився тест ДНК з донькою Ткачук Надією.
У Ворохті проживав та працював таксистом, тут його 5 квітня 2023 року похоронили.
У воїна залишилися діти Надія і Юрій від першого шлюбу та друга дружина Галина з дочкою Соломією.
Син Юрій також захищав країну на фронті. На жаль, на початку війни його захопили у полон. Йому вже не судилося побачитися з батьком: станом на початок 2024 року минуло вже 2 роки, як він у неволі. Син досі не знає, що його батько пішов на війну і загинув.
Оновлено 07.10.2025 року: Юрій повернувся з полону у 2025 році. Його радісно зустріли у Ворохті.
«Батько був доброю, веселою та життєрадісною людиною, ніколи не залишав нікого в біді. Нам дуже його не вистачає», – каже донька Надія.
«Той день, коли твій зір погас і серце перестало битися став найстрашнішим для всіх нас. Ми не можемо змиритися, адже нема на світі таких слів, щоб передати горе та плач наших сердець. Наш крик душі ти не почуєш і вже ніколи не схиляють голови сумні дружина, діти, внуки. Прийми уклін від нас до землі і тугу вічної розлуки», – пише про втрату коханого чоловіка дружина Галина.
За інформацією від дружини Галини та доньки Надії