Позивний «Вуйко»
Народився 12 січня 1983 року в місті Надвірна Івано-Франківської області. Зростав у дружній родині разом з батьками та сестрою.
Початкову освіту здобував у Ворохті. Згодом продовжив навчання у місті Надвірна, а після закінчення 8 класу вступив до Надвірнянського професійного училища, де здобув професію електрогазозварника.
Після завершення навчання повернувся до Ворохти, де проживав у своєї бабусі. Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Вітою. У 2003 році в них народилася донька, а ще через пару років сім’я поповнилася двома синами-близнюками. У парі вони прожили 22 щасливі роки.
У 2025 році Нестор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 3-й окремій штурмовій бригаді (військова частина А4638), де служив командиром машини 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Мужньо та сумлінно виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним Військовій присязі та українському народові.
Під час виконання бойового завдання з визволення села Надія на Луганщині у квітні 2026 року зник безвісти. Згодом військова частина підтвердила: воїн загинув 27 квітня.
Поховали воїна у червні на кладовищі у Ворохті.
Світла пам’ять Захиснику!