Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом.
Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкування здійснюється за законом.
Для спадкування земельної ділянки потрібно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу протягом 6 місяців після смерті спадкодавця. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання померлого невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Після відкриття спадкової справи нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про зареєстроване право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то в подальшому нотаріус має право видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.
Однак існують ситуації коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку, якій кадастровий номер присвоєно не було.
В такому випадку спадкоємцю необхідно звернутися в землевпорядну організацію з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. У подальшому після розробки та узгодження документації у відповідних установах відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру з присвоюванням їй кадастрового номера та видачею про це витягу. У тому числі на підставі цього документа, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та реєструє його право власності на земельну ділянку.
Від сплати податку при отриманні у спадщину земельної ділянки звільняються спадкоємці, які є родичами першого та другого ступеня споріднення. Решта осіб сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% або 18% від вартості ділянки.
