У Ворохті відбулися пам’ятні заходи з нагоди 82-ї річниці розстрілу 10 в’язнів станіславської тюрми, яких у 1943 році гітлерівці стратили як акт показової жорстокості. Ті події збереглися завдяки свідченням отця Миколи Куницького, котрий був очевидцем трагедії.
У жовтні 1943 року на території Галичини окупаційна влада запровадила надзвичайний стан та «наглі суди». Частину в’язнів засуджували до смерті, іншим давали шанс на помилування. Однак убивство німецького солдата 26 листопада 1943 року стало приводом для демонстративної кари.
28 листопада у Ворохту прибули німецькі каральні підрозділи. На очах місцевих жителів розстріляли десятьох в’язнів, яких привезли напівживими, виснаженими й легко одягненими у 20-градусний мороз. Перед смертю кожен із них отримав від священника прощення. Вони мужньо витримали останні хвилини й встигли вигукнути: «Хай живе Самостійна Україна!», після чого пролунали постріли.
Імена страчених:
• Стефан Бучко (1925 р.н., с. Залуква)
• Стефан Дем’янчук (1927 р.н., м. Надвірна)
• Володимир Кіца (1909 р.н., м. Калуш)
• Микола Костик (1907 р.н., м. Калуш)
• Лучко-Юрій Сливка (1907 р.н., м. Калуш)
• Іван Левицький (м. Надвірна)
• Василь Наливайко (1909 р.н., м. Надвірна)
• Іван Німчук (1909 р.н., с. Ямна)
• Євген Полотнюк (1906 р.н., с. Микуличин)
Також існують свідчення про розстріл Панька Гайди.
Через 50 років, у 1993-му, їхні останки було перепоховано з християнськими почестями у Могилі борцям за волю України в Надвірній.
Історія цих юнаків і чоловіків нагадує нам, що українці не вперше переживають жорстокість окупаційних режимів. Так само й сьогодні російські агресори чинять воєнні злочини на українській землі — катують, убивають цивільних, знищують міста, намагаючись залякати й зламати наш народ.
На цьому під час сьогоднішнього заходу наголосив очільник громади Олег Дзем’юк. На місці страти, щоб вшанувати пам’ять українських патріотів, зібралися мешканці громади. Парох селища Ворохта отець Василь Михайлюк провів панахиду, до підніжжя хреста поклали квіти, запалили лампадки та вшанували полеглих хвилиною мовчання.
Як і 82 роки тому, українці залишаються незламними. Пам’ять про загиблих у Ворохті — це не лише історія минулого, а й нагадування про ціну нашої свободи сьогодні.
Дякуємо директорці Ворохтянського центру культури, сім’ї, молоді та спорту Аліні Семків за проведення заходу і зібрані історичні матеріали.
