У перші ж дні повномасштабної війни Павло Лі прийшов у Ірпінську міську раду і приєднався до лав волонтерів. Вони приймали дзвінки, реагували на критичні ситуації, розвозили гуманітарну допомогу літнім людям, координували питання евакуації. Допомагали багатодітним сім’ям і хворим, які залишилися в місті й не могли про себе подбати.
5 березня, у волонтерський штаб надійшла інформація, що в Ірпінь зайшли рашисти. Зникла електрика, розпочалися масовані обстріли. Волонтери мусили припинити розвозити гуманітарку.
Наступного дня мали евакуйовуватися. Але Павло Лі, Ірина Мигитко і Тарас Мельник вирішили з’їздити до своїх домівок. Тоді ніхто не знав, що ту частину міста, куди вони вирушили, було вже окуповано…
Повернулися тільки Ірина і Тарас. Вони повідомили, що російські військові розстріляли Павла під час руху автівки вулицею міста. За кілька днів волонтерові Максиму Шевченку вдалося розшукати і вивезти з Ірпеня тіло вбитого Павла Лі.
Його поховали на малій Батьківщині матері Павла, у селищі Ворохта, 18 березня 2022 року.
Його шлях став прикладом сили духу та самопожертви для кожного з нас. Пам’ятаємо і вшановуємо.
🕯Вічна пам’ять!