Солдат Платко Василь Юрійович, позивний «Гуцул».
Отримав тяжке поранення 13 березня у районі населеного пункту Синьківка, Куп’янський напрямок, Харківська область. Попри надію та ревні молитви за його здоров’я, оборонець помер 17 березня у лікарні міста Харків.
На той момент йому було 40 років.
Василь народився у місті Яремче, що в Івано-Франківській області. У 2001 році закінчив Яремчанську загальноосвітню школу. Після чого був призваний на військову службу у селищі Десна на Чернігівщині. Опісля влаштувався на роботу у місцевий водоканал.
У 2008 році одружився і в шлюбі з коханою дружиною Людмилою прожив щасливих 15 років. Подружжя виховувало двох дітей: сина Романа та доньку Ольгу. Проживали в селищі міського типу Ворохта і будували свій власний, омріяний будинок. На жаль, так і не встигли разом в ньому пожити.
Василь любив працювати із деревом та займався каменярством. Своєю працею залишив по собі добру пам’ять.
У 2014 році з місця роботи був призваний на участь в обороні України під час Антитерористичної операції. Там прослужив більше року.
З початком повномасштабного вторгнення Росії був призваний до складу Збройних Сил України. Воював у лавах 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 ОГШБ «Едельвейс», був стрільцем-зенітником військової частини А3715. Брав участь в бойових діях на Київщині, Донеччині, Луганщині та Харківщині.
«Мій коханий чоловік був людиною щирої душі та відкритим серцем. Поруч з ним завжди було свято – веселий, добрий, чуйний, працьовитий. Василь був найкращим чоловіком та люблячим батьком для своїх діточок. Будучи на війні – завжди опікувався своїми бойовими побратимами.
Дуже любив гори… хотів жити…
Скільки ж у нас було планів та мрій на майбутнє… » – розповіла дружина полеглого воїна.
Поховали Героя у рідному місті Яремче.
У загиблого залишилися дружина, син, донька, батьки та сестра.
За інформацією дружини Людмили